Регіональні українські діалекти: чим вирізняється тернопільська говірка
“Файна, співуча і трішки кумедна” –так найчастіше описують тернопільську говірку. Та за цим стоїть набагато більше: історія, ментальність і живе мовлення людей краю.
Мова, що пам’ятає історію
Тернопільська говірка –частина південно-західного наріччя української мови. Її формували століттями різні культури, серед яких найпомітнішими були польські й австрійські впливи. Але основа –споконвічно українська, народна й співуча.
Як упізнати тернопільську говірку
Вимова
- М’які звуки типу тєтя, дєдя
- Чітке українське г: гуси, година, город
- Інтонація плавна і мелодійна
Граматика
- Активне використання кличного: «Пані Маріє!», «Мамо!»
- Давні конструкції: «Я сі добре маю», «Не сі жури»
Слова, які неможливо не впізнати
Тут замість «гарний» кажуть файний, замість «взуття» –мешти, а «вмикати світло» звучить як накривати світло.
Хтось «сі нервує», хтось «сі дивує» –емоційні часточки сі ще й як тримаються в побуті. Якщо ти розумієш слово «капці» –значить, ти вже трохи з Тернопільщини.
Говірка в традиціях і піснях
Фольклор регіону –справжній словничок діалекту:
- вечорниці з народними співанками,
- колядки, що передаються з родини в родину,
- гуморески та приспівки, які зрозуміє тільки свій.
Мова живе там, де живе звичай і пісня.
«Наше слово –наше»
«Тернопільська говірка –це наш характер: добрий, жартівливий і трохи впертий. Вона –як домашня кутя: проста, але своя», –кажуть місцеві.
Виклик часу: зникнення чи нове життя?
Сучасна молодь більше переходить на літературну українську та онлайн-сленг. Але діалект повертається –у стендапах, подкастах, творчих проєктах, на локальних фестивалях. Говірка –як історія: поки ми говоримо –вона продовжується.
Тернопільська говірка –це: унікальна культурна ознака краю, жива пам’ять про предків, те, що робить українську мову багатшою.
Вона нагадує: ми всі різні –і в цьому наша сила
