Ніч Андрія: Час молодіжних пустощів та сватання
Свято Андрія Первозваного, яке відзначається в ніч з 29 на 30 листопада, відоме не лише ворожінням на долю, але й однією з найвеселіших та найколоритніших українських молодіжних традицій — нічними бешкетами, або “андріївськими збитками”.
Ніч на Андрія була єдиним часом у році, коли парубкам офіційно “дозволялося” трохи покапостити. Ці пустощі ніколи не були злими чи руйнівними, а мали виключно ігровий та символічний характер.
Це був своєрідний парубоцький іспит на кмітливість та винахідливість!
Головною ціллю “збитків” були господарства, де мешкали незаміжні дівчата — ті, які були “на виданні”. Пустощі біля їхньої хати були непрямим знаком уваги та натяком на майбутнє сватання.
Найпопулярніші пустощі
Найпоширенішими та найулюбленішими “капостями” були:
Зняття воріт або хвірток: Їх тихенько знімали з завіс і переносили на інший кінець села, ховали на даху хати, або ж вішали на найвище дерево. Це мало символізувати “відкриття дороги” дівчині до заміжжя.
Тягнення воза на дах: Особливо винахідливі парубки могли затягнути на дах воза, сани чи інший габаритний сільськогосподарський інвентар, що потім вимагало від господарів чималих зусиль, щоб повернути його на місце.
Переставляння майна: Могли розібрати й переставити дрова, заліпити вікна снігом чи багном, або заблокувати двері.
Ранком господарі, знайшовши свій двір “прикрашеним” або ворота зниклими, чудово розуміли, що сталося. Вони не сварилися, навпаки — сміялися. Щоб повернути своє майно, батьки дівчини чи сама дівчина мали “відкупитися” від парубків.
Львівщина. Автор: Ігор Зінкевич
Відкупом завжди було традиційне частування:
Смачні пироги (особливо з капустою та маком).
Вареники.
Могорич (міцний напій).
Цей обряд повернення майна завершувався спільними жартами та примиренням, що ще більше згуртовувало молодь та громаду.
Подекуди сучасні парубки ще дотримуються цієї традиції, хоча масштаб “переносу” майна, судячи з обговорень у соціальних мережах, значно зріс. Сьогодні, окрім хвіртки, “мандрувати” можуть і більш габаритні предмети.
“Тернопільська область. Сьогодні
молодь продовжує традицію, переставляючи вози, хвіртки, ворота, причепи, велосипеди, а інколи навіть ‘паркуючи’ їх на автобусних зупинках. Це справжній
“флешмоб”, коли з подвірʼя виносять все, що тільки можна’ для створення
святкового хаосу!”
— За мотивами обговорень у соцмережі
Threads
Традиція “андріївських збитків” демонструє важливі риси української культури:
Жартівливість: Здатність сміятися над собою та обставинами.
Толерантність: Спільне прийняття цієї “витівки” як частини святкового ритуалу.
Сватання: Створення умов для спілкування та зближення молоді.
Це свято є чудовим прикладом того, як стародавні ритуали додавали веселощів та емоцій у життя українського села.
